Этот текст был подписан, но я убрал фамилию, тем более, что автор не мог возражать... Лично я, - подпишусь под каждым словом... А Вы? М.Попков
Серед нинішніх пріоритетних напрямків діяльності керівництва ДАЛР є і такі, з яких досягнуто помітні позитивні зрушення. Насамперед, це робота пресцентрів агентства, кримського комітету та обласних управлінь. Позитив у їх роботі, передусім, стосується системності подачі та значного збільшення у останні роки кількості інформації на підтримку іміджу галузі та керівників різних рівнів. На особливу увагу заслуговують матеріали про ветеранів праці та рядових лісівників. Проте у цій роботі не можна забувати, що кількістю не можна замінити об’єктивність та якість матеріалів, які висвітлюють життя, результати роботи лісівників і сучасний стан ведення лісового господарства. За загально філософським законом «кількісні зміни мають переходити у якісні». Аналіз матеріалів окремих обласних управлінь на власних сайтах і тих, що розміщуються на найбільш популярному у країні фаховому сайті «Український лісовод», нерідко свідчить про інше. Сьогодні в них одні переможні реляції, фанфари, оплески. Інформаційна політика без проблемних місць і слушних пропозицій та їх широкого фахового обговорення, як свідчать історичні аналогії, малоефективна, оскільки заспокоює, призводить до самовихваляння і наступного роз’єднання та розбрату. Наслідки такого стану передбачити важко… Реально справу рухають небайдужість до того, що відбувається, принциповість, намагання вдосконалення та покращення, невдоволеність досягнутим і бажання йти далі, вперед іще з більшим завзяттям. Ми повинні бути вдячні, особливо керівники галузі, що незважаючи ні на що ще залишились грамотні, принципові, відверті, чесні та не боязливі фахівці, які не мовчать, а своїми справами роблять усе можливе аби у галузі жили традиції, що тривалий час робили її кращою у країні, прикладом гармонійної та ефективної єдності виробництва, науки й освіти.
На тлі різкого зростання активності роботи прес-центрів, турбує помітна втрата фаховості їх матеріалів через односторонність інформування громадськості та не завжди вірне використання лісівничих термінів. Страшно, бо це може призвести до того, що нас почнуть менше читати (чого читати, якщо там тільки вихваляння себе або начальства), а лісівники перестануть розуміти один одного і, тим самим, реально оцінювати події та процеси, які нині відбуваються і, від яких залежить майбутнє нашого Лісу. Ми не повинні забувати, що розміщуванні на сайтах матеріали це не тільки фахова інформація, а ще і засіб виховання молоді, популяризації знань про ліс та велич професії лісівника, його сьогоденні труднощі і, взагалі, мірило фаховості та порядності людей, яким держава довірила Український Ліс.
В історії людства чимало прикладів, коли нерозуміння мови у процесі спілкування, навіть однодумців, призводило до краху блискучих ідей та величних проектів, аварій і катастроф. Однією з таких є історія-легенда будівництва Вавілонської вежі. Причому тут вона, спитаєте? Приведу декілька прикладів із матеріалів обласних сайтів, розміщених у останні дні на шпальтах «УЛ» і думку з приводу їх фахової мови.
Напередодні Міжнародного дня Лісу провів конференцію Голова агентства і за ним, як гриби після дощу, теж саме зробили начальники обласних управлінь (системність подачі матеріалу про підготовку до весняної лісокультурної кампанії та реалізації декоративних саджанців). Правда усі вони однотипні. Все добре, всього більше, ще краще і багатше. Воно б і добре, якби не окремі «перли» та характерні тенденції.
У матеріалі Миколаївського ОУЛіМГ (від 24/03/2013 - 102 перегл..) мова йде про значно дешевші ціни на саджанці декоративних рослин, що пропонуються до реалізації. Можливо це тому, що реалізуються види, яких у природі нема. Зокрема, «Туя шаровидна». Шара є. Шаровидної туї нема. Є туя західна форма куляста. Не відповідають дендрологічним термінам і назви низки інших порід. Поважаючий себе спеціаліст не дуже захоче брати саджанці у виробника, який їх не називає, а обзиває.
Як і на сайтах інших управлінь декларується, що садивний матеріал реалізуватиметься за цінами на 20 – 50% нижчими, ніж у інших виробників (очевидно прийняли рішення так інформувати потенційник споживачів…). Нижчі ціни, значить гірші. Іншої причини у нас час не може бути. А якщо є то треба наказати керівника. Хочеться тільки нагадати авторам рекламних оголошень, що ми, українці, не такі багаті, аби купувати дешеві речі. Згадайте це англійське прислів’я. Ніщо так не сприяє зростанню попиту, як якість. Про це ми повинні турбуватись.
При чому тут же відзначається, що середня вартість одного сіянцю (1 – 2-річної молодої рослини вирощеної з насіння без пересаджування – примітка автора) становить 3 гривні. Виходить 1 тисяча їх коштує три тис. грн. Скільки ж тоді коштує гектар лісових культур? Навіть для лісових сіянців із закритою кореневою системою ця ціна «кусюча», не кажучи вже про рослини з відкритою кореневою системою, які швидше усього пропонуються на згаданому сайті.
Фахові перли є і у матеріалі сайту Харківського ОУЛіМГ «Больше лесов, хороших и разных!», розміщеному на УЛ (від 26/03/2013 - 110 перегл.). При усій повазі до керівника управління, його освіченості та фаховості (це не тільки його вина), не личить лісівникам області інформувати галузеву громадськість та усіх хто цікавиться лісовими новинами у регіоні за допомогою таких виразів: «Этой весной в лесу на территории Червонозаводского района г. Харькова высадят около 10 га новых деревьев.», «…проведена санитарная вырубка деревьев, которые могли распространять на другие насаждения древесных вредителей и разные болезни леса.», «— Этот лес находится в ведении Октябрьского лесхоза, там сейчас деревья разного возраста. Каждый год мы старые зеленые насаждения вырубаем, а молодые высаживаем», «Для весенних работ в рассадниках лесхозов области уже вырастили и подготовили 12 миллионов саженцев. Высаживать будут дубы, сосны, берёзы и осины».
З наведеного вище, можна дізнатися багато «цікавого»: про садіння «нових дерев», а не нових лісів; про дерева, які розповсюджують шкідників і хвороби; що рубаємо старі зелені, а не стиглі насадження; що у лісгоспах є «рассадники»,які у більшості асоціюються з чимось заразним, а не «питомники»; що для весняних лісокультурних робіт вирощують 12 млн. саджанців (такої кількості у розсадниках Харківщині нема і не потрібно), а не переважно сіянці; що закладають ліси не садінням сіянців, а висаджуванням одразу дубів, сосен, беріз і осик – врубав дуба раніше строку і тут же його посадив.
Воно б нічого, але так формується уява про ліс, через такі вирази бачиться те що робиться у галузі. А потім виникає питання: чому спочатку нас перестав розуміти пересічний громадянин, а потім – лісівники один одного. Приклади найпростіші. За бажання, кожний хто уболіває про стан лісу, про те, що відбувається у галузі може віднайти й інші, більш характерні та значимі ляпи. Про багато з них не раз згадувалось і на сторінках «УЛ».
Є вже чимало свідчень, що через не фахову мову у спілкуванні, через спотворену інформацію або її недоступність ми втрачаємо не тільки порозуміння, а значно більше. Сьогодні уже є непорозуміння між «нинішніми» і «бувшими» керівниками різних рівнів, ветеранами та молоддю, виробництвом, наукою та освітою, лісівниками й деревообробниками та захисниками степу і т.д.
Головною причиною такого стану є заміна у галузі справжніх цінностей уявними, модними сьогодні. Однією з таки ідентифікаційних цінностей любої галузі є відкритість, об’єктивність та зрозумілість і обґрунтованість шляхів її розвитку. Втрата або підміна такого фахового спілкування призводить до прийняття неправильних управлінських рішень, зменшення рентабельності виробництва, результативності лісівничої науки та ефективності галузевої освіти і, як наслідок, до припинення, як свідчить історія, будівництва Вавілонської вежі, аварій на ЧАЕС і Фукосімі, сповільнення розвитку, а ще гірше – до ходи у протилежному напрямку (не вгору, а вниз).
Дуже влучно про це людям доніс Костянтин Фофанов у своєму вірші «Вавилонская башня»:
...Все выше и выше их башня растет
И вот уж вершиной ушла в небосвод...
Поспешней движенье... быстрее топор,
Но скоро подъемлются крики и спор...
Один просит камень — другой подает
Просящему спелой смоковницы плод,
И каждый другого не может понять,
И, чужды друг другу, все стали роптать...
Замолкла работа, не носится груз
К вершине по белым ступеням.
Заспорили — рухнул великий союз,
Конца нет упрекам и пеням.
Рассыпались люди нестройной толпой,
Как птиц окрыленных испуганный рой...
Им стали отчизной чужие места,
И гордая башня осталась пуста…
Сьогодні свою Вавілонську вежу будуємо ми, лісівники. Питання тільки у тому, якщо так продовжимо і надалі, коли вона спустіє ?
Страшно пророкувати, але скоро перестанемо розуміти один одного: бо начальству говоримо те, що воно хоче почути, усе рідше працюємо заради справи, все частіше аби залишитися на посаді та думаємо не стільки про ефективність лісогосподарського виробництва, як про власне збагачення.
Страшно, якщо вежа – галузь спустіє, не залишиться у ній того, що так важко і довго будувалося нашими попередниками – батьками, дідами, пращурами: любові до нашого Лісу, поваги до лісового братства, порядності та честі. Источник: http://www.lesovod.org.ua
|
